Далеко не у всіх кабінетах Санкт-Петербурга є камін. Напередодні осіни про це залишається тільки пошкодувати. Ми почали дослідження петербурзьких кабінетів і доподлинно встановили, що камінами обзавелися царський міністр внутрішніх справ Дурново й поет Некрасов. У Леніна й Достоєвського в кабінетах були печі. А чим обходилися інші - читайте в нашій публікації.
У російській мові слово «кабінет» у широкому вживанні відомо з першої чверті XVII століття. Причому відразу у двох значеннях: «скринька з висувними ящиками» і «державна рада». Припускають, що до нас воно потрапило із французького. Але первісне слово сходить до латинського cabanna «хатина», «курінь».
Нас не повинне дивувати, що певне приміщення або установа стала йменуватися за назвою меблів. Це далеко не одиничний випадок. Так, добре всім відоме слово «банк» походить від італійського banco «лава», «прилавок менялы», «конторка». І відповідно, слово «банкрут» означає «зламана лава», оскільки закладу банкірів, що розорилися, підлягали розгрому.
Але повернемося до нашого кабінету. Сьогодні це слово ще більш багатозначне. Виділяють чотири основні його значення. Перший і самий основне: кабінет - це «окрема кімната у великій квартирі або в установі, призначена для занять, ділових розмов і т.п.». Згадування про велику квартиру не випадково. Для того щоб зробити у квартирі кабінет, необхідно, щоб у ній було не менш чотирьох кімнат. Спальня, дитяча, вітальня й лише потім кабінет. Тобто стає очевидно, що кабінет у квартирі є показником заможності хазяїв. Мало того, у першу чергу кабінети з’явилися саме в палацах, особняках, приватних будинках і лише потім уже у квартирах. Першим петербурзьким кабінетом можна назвати кабінет Петра I у його будиночку на Петровской набережній, що именовались «Первісним палацом». Посередині царського кабінету коштує дубовий стіл, поруч із ним крісло із грушевого дерева, виточене самим Петром. На столі похідна мідна чорнильниця, сонячний годинник, модель гармати-мортири, свічник. У кабінеті також перебуває шафка із книгами. Сподвижник Петра А. Меншиков був не так скромний, як цар. У його палаці був улаштований парадний кабінет (Горіхова кімната), облицьований горіховим деревом із золоченим різьбленням по проекті французького архітектора Ж. Б. Леблона. Як і всі інші приміщення Меншиковского палацу, кабінет був оброблений і обставлений «з розкішшю й вигадливістю». Як і Горіховий кабінет, багато інші палацові були названі по матеріалі або стилю оформлення. Досить згадати Дубовий кабінет у Великому палаці Петергофа, Китайський кабінет у Китайському палаці в Оранієнбаумі, Пілястровий кабінет і кабінет «Ліхтарик» у Великому палаці в Павловске, Мармуровий кабінет у Царскосельском Єкатерининському палаці, Морський кабінет палацу Котеджу Петергофа.
У головному будинку Російської національної бібліотеки на першому поверсі перебуває так званий «Кабінет Фауста», побудований і прикрашений у позднеготическом стилі в 1857 році по проекті архітекторів И. И. Горностаева й В. И. Собольщикова. Кабінет прикрашений вітражами, пентаграммой у порога, астролябією. Картину завершують громіздкі нерухливі меблі: столи, пюпітр, конторка, крісла, стілець і пятиярусные стелажі. У центрі «Кабінету Фауста» коштує статуя Гутенберга роботи датського скульптора Торвальдсена. У кабінеті зібрані більше 6000 книг, виданих до 1501 року. За традицією книги прикуті до полиць ланцюгами - колись у такий спосіб їх намагалися врятувати від злодіїв.
Широко представлені в музеях Петербурга інтер’єри кабінетів у квартирах і установах починаючи з XIX століття й до радянського часу. Таких меморіальних музеїв-квартир у нашім місті біля двадцяти. Хрестоматійним можна назвати кабінет у квартирі Н. Некрасова, що одночасно був редакцією журналів «Сучасник» і «Вітчизняні записки». Квартира була дорогою. Некрасов платив за неї 2000 рублів у рік. Тому в кабінеті, крім усього іншого, можна побачити й мармуровий камін. Каміни в кабінетах були ознакою статку. На архівних фотографіях можна побачити каміни в кабінетах палацу принца Ольденбургского, удома П. П. Дурново на Англійській набережній, Шереметевского палацу на Фонтанке, у кабінетах Миколи I і Миколи II у Зимовому палаці.
Для робочого кабінету кінця XIX - початку XX століття, скажемо, редакції журналу або газети, характерні наступні предмети й аксесуари. Письмовий стіл. Крісло або стільці. Письмовий прилад, прес-пап’є, бюро настільне (для газет і паперів), друкарська машинка, масельничка з машинним маслом, рахівниця, підставка для чищення пір’я, склянка для ручок, олівців і ножа для розрізування паперу, марочница, лінійки, папки, дзвінок для виклику секретаря, телефон, настільна лампа (часто із зеленим абажуром), коробочки для кнопок, пір’я, скріпок, степлеры, визитницы, спичечницы й попільниці. На стіні кабінету, як правило, висить портрет монарха. Втім, це правило зберігається в кабінетах начальників і донині. Відтворені редакційні кабінети початку XX століття можна побачити в Музеї печатки.
У кабінеті житлової квартири коштує письмовий стіл або бюро. На ньому лампа, годинник, письмові приладдя й невеликі погруддя письменників або композиторів. У кімнаті обов’язковий ломберний столик, що розкладається, покритим зеленим сукном, для гри в шахи або карти. Поруч диванчик для відпочинку й крісла. Книжкові шафи. Із другої половини XIX століття з’явилося повальне захоплення прикрашати стіни кабінетів фотографіями. У жінок теж міг бути кабінет. Найчастіше його називали дамською кімнатою. Однак якщо жінка займала яку-небудь керівну посаду, те її кабінет нічим не відрізнявся від «чоловічого». Таким був, приміром, кабінет останньої начальниці Смольного інституту Е. А. Ливен. Крім музею-квартири Некрасова інтер’єри стародавніх кабінетів можна побачити в меморіальних квартирах Достоєвського, Римського-Корсакова, Менделєєва.
Від радянського часу нам у спадщину дісталася величезна кількість меморіальних квартир Ілліча і його соратників. Всі вони відрізняються нелюдським аскетизмом. Стіл, стілець, зелена лампа й склянка з морквяним чаєм. Апофеозом усього цього є меморіальний кабінет Леніна в Смольному, де відвідувача не залишає відчуття, що з покритих білими чохлами крісел тільки що встали ті самі ходки, яких обезсмертив В. Сєров. Виключенням із цього музейного «лжесмирения» стала відкрита недавно меморіальна квартира С. М. Кірова, де наочно представлений побут великого радянського партійного керівника. У тому числі і його кабінет. Крім цього, сьогодні в деяких житлових, так званих «професорських» квартирах, ще можна зустріти збережені з радянських часів кабінети вчених, письменників або музикантів.
Облаштованість сучасних офісних кабінетів у цілому треба виробленої ще в старі часи схемі. В окремо виділеному приміщенні розташований стіл з настільною лампою й сучасними засобами зв’язку. Залежно від положення й фінансових можливостей у кабінеті або в спеціальній кімнаті по сусідству може перебувати диванчик для відпочинку й душова кабінка. Цілком доречний у сучасному кабінеті й камін.
Друге значення слова «кабінет» - «спеціально обладнане приміщення в науково-дослідних інститутах, навчальних закладах і т.д. для лабораторних або інших наукових занять». Цим значенням кабінет зобов’язаний тому факту, що в епоху Відродження саме в кабінетах зберігалися колекції книг, картин, інструментів і взагалі рідких і дорогоцінних речей. Саме тому в будинку Старого Ермітажу був створений Кабінет мистецтва середніх століть, а в Строгановском палаці й сьогодні існують Мінеральний кабінет, Фізичний кабінет і Кабінет-Бібліотека. А нинішній музей антропології й етнографії (Кунсткамера) спочатку називався «Кабінет Петра Великого».
Третє значення слова «кабінет» - «склад міністрів, що входять в уряд (у деяких країнах)». Так повелося тому, що в палацах государів кабінетом називалася також кімната, у якій монарх вислухував своїх радників. Тому під словом «кабінет» стали мати на увазі й вищий урядовий заклад, поставлений у безпосередні відносини до монарха, його власну канцелярію. З кабінету згодом розвилася система міністерств, і з’явилося звичне нам вираження «кабінет міністрів». Саме з політичним значенням слова «кабінет» було зв’язане поява в Петербурзі Кабінетської вулиці (сучасна вулиця Правди). У районі цієї вулиці в першій половині XVIII століття розташовувалася Палацова слобода, де жили служащие «Кабінету Його Імператорської Величності». Крім вулиці було в Петербурзі й будинок, що називався «Кабінет». Воно було побудовано архітектором Дж. Кваренги в 1803-1806 роках на території парадного двору Анічкова палацу після передачі останнього у власність особистої імператорської канцелярії - Кабінету (звідси й назва). В 1935 році «Кабінет» був перероблений для навчального корпуса Палацу піонерів.
Є в слова «кабінет» і ще одне значення. Кабінетом називається «одна з окремих кімнат у ресторані для відвідувачів, що не бажають розташуватися в загальному залі». Саме так ця кімната й називається, а зовсім не VIP-Залом, як зараз прийнято.