Інтер’єр

Створити сучасний класичний інтер’єр дуже не просто. Ти начебто балансуєш на тонкій грані, з однієї сторони якої вигадлива помпезність, а з іншого боку - авторська рефлексія із приводу академічних зразків інтер’єрів, створених більше сторіччя назад. Але якщо досвідчені дизайнери озброяться спеціальною літературою й почуттям міри, вийде досить цікавий приклад апартаментів початку XXI в. у класичному стилі. Такий, який створили Наталя Максимова й Олександр Котів. Тут усе сприяло реалізації задуму дизайнерів: і історична приналежність будинку (побудований на початку XIX в.), і достатня площа квартири (200 кв.м), і четырехметровые стелі, а сама головне - стильова пристрасті замовників. Хазяї прийшли в студію із проектом перепланування, що Олександр і Наталя переосмислили, залишивши від нього тільки принцип поділу простору на прийомну й приватну половини. Це рішення було зовсім логічно, оскільки рубежем між ними стала капітальна стіна. Ідея створення інтер’єра, витриманого в класику, вплинула й на побудову обсягу. Основний упор на стилістичну відповідність був зроблений, як і покладено, у прийомній половині. «Ми виходили із традиції оформлення міських садиб XIX століття, - говорить Наталя Максимова. - Парадні зали тоді виконувалися, приміром, у класику або барокко, їдальня - в ампірі, а кабінет - у колоніальному стилі або з елементами Сходу. Інші приміщення звільнені від стилістичного навантаження й могли бути нейтральними». Прийом на вищому рівні Прийомна частина квартири вибудувана відповідно до класичного канону: прямокутний простір симетрично ділиться широким парадним проходом по осі центрального вікна. Сам прохід є об’єднавчим елементом для цієї половини апартаментів, а його декорування служить інструментом позначення границь функціональних зон. Виконаний з керамічного граніту великої площі овальний розон з «трояндою вітрів» є географічним центром квартири. Звідси відкривається перспектива на парадну частину інтер’єра: доріжка з художнього паркету веде в добре освітлену трьома більшими вікнами залу, де розливається в паркетне «озеро» з керамогранитными берегами; чотири іонічні колони, одягнені венеціанською штукатуркою, велично несуть ефектно підсвічене аркове склепіння. Поява колон тут пояснюється не тільки обраною стилістикою. Технічний стан будинку зажадало як часткової заміни перекриттів під підлогою вітальні зони, так і посилення стелі в цій частині квартири за допомогою опорних конструкцій, які заховані усередині чотирьох колон. Необхідність сховати вентиляційні комунікації привела до появи значно заниженого рівня кесонної стелі в кухні й у коминковій. Це рішення привнесло в кожну із зон відчуття комфортного перебування й підкреслило ефектність аркового склепіння. У розвиток теми стіни парадної частини інтер’єра й портал каміна покрили венеціанською штукатуркою й прикрасили натуральною ліпниною, виконаної по класичних зразках позаминулого сторіччя. Традиційні ліпні рами й спеціальне підсвічування чекають появи художніх полотен у різьблених багетах. «Хотілося створити витончений інтер’єр, і це змусило досить делікатно ставитися до декору, обмежуючи й себе, і замовників, - розповідає Олександр Котів. - C класикою ми були на Ви й тому ретельно перевіряли й відпрацьовували пропорції й малюнок ліпних елементів, прагнучи зберегти цілісність композиції. У нашім спілкуванні із замовником відразу виникли взаємну довіру й симпатії, що зробило роботу над проектом легким і приємним». На особистій території Створення приватної зони, у якій було два вікна на три приміщення, зажадало неординарного планувального рішення. Автори проекту знайшли вихід: кожна з дитячих кімнат одержала по повноцінному вікну, тому що дітям обов’язково потрібний денне світло. У батьківську ж спальню світло попадає крізь вибудувану анфіладу високих аркових вікон: з вітальні - через коминкову в кабінет, а вуж з кабінету - у спальню. Між кабінетом і спальнею вікно вставили на місці дверного прорізу в капітальній стіні. Товщину стіни використовували з розумом: з боку спальні встановили туалетний столик. Щоб хазяї себе почували психологічно комфортно, вікно з боку їхньої спільної кімнати зашторюється. Вихідна висота приміщень у старому фонді дозволила дизайнерам організувати додатковий корисний простір. У спальні встановлена легка сходова конструкція, що веде на другий рівень, розташований над всією площею ванної кімнати. Знизу цього не видно, але, піднявшись по сходам, попадаєш у справжню гарде